На мосту було дуже шумно: гуділи машини, плакали, жваво розмовляли немолоді дами, кричали перечавлені вантажівками люди - усе це створювало ідилію прекрасного міського життя. Маленький хлопчик років дев'яти недвузначно либився і длубав цвяхом заднє колесо "дев'ятки". Машина стояла біля ригаловки із романтичною назвою "Три девицы", хоча її власником був високий товстий чолов'яга армянської національності із надлишковим волосяним покровом в області грудини та обличчя. Туди, до бармена, впевнено прямував кудлатий чоловік у старій щмученій шкіряній куртці, яскраво-синіх джинсах і тупими пустими очами.
Надворі темніло. Гопніки виповзали зі своїх печер, водій "дев'ятки" намагався знайти "ту суку, яка колєсо пракалола". Пітьма прагнула забрати світло у цнотливих вуличних ліхтарів, біля світлофора майоріло свіже блювотиння, даїшник мляво дивився на правопорушників і докурював передостанню цигарку з пачки синіх "Елем".
Молодий чоловік зайшов у будівлю, замовив двісті грамів текіли і пляшку горілки, і пішов до столика біля вікна, понуро втупивши погляд на вулицю. Там почав моросити спочатку дрібний дощик, а через 9 хвилин на повну котушку місила асфальтні масиви містечка конкретна злива. Водій "дев'ятки", будучи напідпитку, обмочив фонарний стовб, за що через хвилину отримав професійних піздюлін від працівника міліції (не дарма ж людині гроші держава платить!). Даїшник сховався в машину, і через напіввідкрите вікно зрідка махав своїм жезлом (у прямому сенсі), не розбираючи, чи порушували правила. Вже несвіже блювотиння розпливлося близ світлофора а почало виблискувати краплями дощу, які зробили своїми потужними ударами із ригані великий сіро-жовтий омлет.
Сумно. Він був радий дістатися сюди по двом причинам: треба було зустрітися з однією важливою людиною, і через те, що ліва шкарпетка була дуже мокрою, і ресторанне тепло виносило ці аромати напоказ відвідувачам цього чудового закладу.
До столика підійшов худий сутулий підліток із реперським картузом, і поклав біля пляшки з горілкою маленький пакетик. Обличчя чоловіка змінилося. Він довго зирив на пакет, а потім дістав із внутрішньої кишені пачку українських доларів. Дилер поспішно сховав гроші, кинув Йому пакетик і швидко втік.
Чоловік зрадів, взяв пляшку горілки і вийшов слід за ним. Таксі зупинилося в п'яти метрах від ригані, і успішко довезло наркомана до його квартири.
Зашурхотів листок, у якому покоїлася шляхетна травичка. Він запалив сірником самокрутку, і впав у солодкий транс насолоди наркотичного сп'яніння. Життя... Що є життя? Від дози до дози, набридло ходити розвантажувати вагони по будням, ловити багатих жердяїв і вибивати в них гроші по вихідним... Раз у місяць регулярно попадати до обізянніка, і там терпіти побої п'яного агресивного бидла.. Ще одна затяжка, і світ пливе у суррогат здавалося б, вічних марень. "Таки це провал! Це найбільший провал у моєму житті!" Із такими думками чоловік піднявся, і впевнено вирішив зробити те, для чого жив.
Автострада. Гарно... Машини роз'їжджують у різні боки, у кожного водія своя історія, своє життя, свій пункт призначення... Але Його пункт призначення ось тут. На кінці моста, під яким кипить життя такої самої дороги, вже інші колеса їздять по ній, і інші життя, інші історії...
Рука впевнено, але якось мляво, чи то скоріш холоднокровно і повільно витягнула із кишені вбогої куртки пакет. Найбільше Його радувало те, що він нікому гірше не зробить. Його тіло розтрощить якась вантажівка, що рухатиметься по нижній дорозі, та й оплакувати хлопця ніхто не буде. Тому, що нема кому оплакувати. Ні сім'ї, ні кохання... Рішення прийнято. Зараз або ніколи. Перед очима сплили шкільні роки, коли хлопчаки засміяли Його, коли той не зміг врізати собі вени. Але Він вже не той. Він новий, готовий, рішучий. І Він всім ще покаже. Руки самі натягнули пакет на голову, і затягнули. Важко дихати. Остання конвульсивна, але безглузда спроба легенів зберегти життя - і людина, смішно розмахуючи руками, впала на шосе. І сталося так, як він і хотів. Нікому не було діла..
